Ніхто не хоче брати на себе провину за хаос в Україні

Неукраїнцеві неважко отримувати задоволення від української політики. Стільки драматизму, тактичного інтелекту, такої трагічності і комізму не знайти ні в одній американській передвиборній кампанії. Зараз в Києві дають п’єсу під назвою «Це не я». Щойно в Києві президент Віктор Ющенко розпустив парламент, відправивши відеопослання з Італії. У тому, що справа дійде до дострокових виборів, ніхто не сумнівався. Проте брати на себе за це провину ніхто не хоче.

По-перше, ситуація неприємна: ще не минуло і року, як виборців попросили віддати свій голос на дострокових виборах. По-друге, непопулярна: люди не хочуть безупинно голосувати, їм більше подобається стійка влада. І, по-третє, вона безнадійна: розподіл депутатських мандатів, швидше за все, сильно не зміниться, і коаліційні переговори простішими не стануть. Крістіан Еш публікує матеріал в Berliner Zeitung

Отже, кожен з трьох головних героїв п’єси робить все можливе, щоб представити свої дії як трагічну боротьбу з неминучим. Президент Ющенко, лідер безсилої партії, але володар найголовнішої посади в державі, постійно встановлював нові терміни в які парламентські фракції повинні були утворити коаліцію. Чим більше термінів закінчувалося безрезультатно, тим голосніше він говорив народу, що справа не в нім, парламент, мовляв, просто не можна не розпустити. Тому, коли у вівторок увечері закінчився останній термін, в середу вранці під час зустрічі з представниками фракцій він, перш ніж розпустити парламент, дав йому цього разу тепер уже найостанніший термін — до вечора. При всім тім, як повідомлялося на сайті президента, фракції давно дали згоду на дострокові вибори.

Це неправда, кричали інші головні герої: «Партія регіонів», котра особливо сильна в індустріальних центрах Східної України і має в парламенті найбільшу фракцію, а також Блок Юлії Тимошенко, партія прем’єр-міністра. Ця пані ніколи не упускає можливості показати свою безкомпромісну готовність до компромісу. Вона щодня знову і знову говорила світу, що хоче відновити коаліцію, що розпалася, з президентським партійним блоком, хоча президент її постійно принижує. Йому недостатньо, що її вже звинувачували в замаху на вбивство і в державній зраді в союзі з Росією — до всього цього Ющенко недавно забрав у неї з-під носа літак, на якому вона збиралася летіти на переговори до Москви.

Їй довелося узяти приватну Cessna і залишити удома половину своєї делегації. На цьому тижні прем’єр-міністр продемонструвала журналістам, як функціонує її прямий телефонний зв’язок з президентом. Ніяк. Вона узяла слухавку, а з неї лунали довгі гудки. На тому кінці дроту так ніхто і не відповів. «І це продовжується вже цілих шість місяців», — сказала Тимошенко.

Свідки розповідають, що пані щиро страждала і перебувала в гніві. А що їй ще залишається, як не страждати? Адже вона могла відразу створити стабільну парламентську більшість — об’єднавшись з Партією регіонів, з якою недавно вона вже утворила тактичний союз. Але тим самим їй би довелося поставити на карту свою репутацію як єдиної захисниці ідеалів Помаранчевої революції. Вона не бажає такої коаліції. А навіть якщо б вона її і хотіла, вона показала б це в останню чергу. Виборцям, які давно втратили смак до хаотичної політики Києва, ще довго доведеться милуватися безвихідністю, яку вона грає з великим вмінням.

За матеріалами: InoPressa 
Переклад на українську: newsru.ua