Не піддайтесь московській пропаганді! Le Monde

Хоча Україна не часто удостоюється уваги французької преси, в Le Monde за 16 вересня з’явилася стаття письменника і режисера-документаліста Мікаеля Празана. Це коментар на спільну заяву, зроблену після закінчення саміту Україна-ЄС, що відбувся 9 вересня в Парижі. Бурхливу реакцію автора Юрія Кочубея, першого посла України у франції, викликало одне формулювання цієї заяви у тому ж Le Monde, згідно з яким «в України, європейської країни, з Європейським союзом спільна історія і спільні цінності». Він не згоден і намагається пояснити чому.

Але блюдо, яке він нам підносить, було приготоване на замовлення. Хоча воно і було подане у французькій столиці, використані інгредієнти указують на те, що це не шедевр французької або середземноморської кухні, а швидше винахід кулінарів з північного сходу. Тому що саме на північному сході Європи ця зустріч викликала великий неспокій.

Не маючи можливості виправити географічні факти, він ставить під сумнів вираз «спільна історія», всупереч добре відомим фактам, викладеним навіть в шкільних підручниках: Анна Київська (мається на увазі дочка князя Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха I. — Прим. ред.), Брестська унія 1596 року, участь у війнах проти імперії Османа і ін.

Неможливо також погодитися з представленою Празаном концепцією «територіальної цілісності» України, кордони якої постійно змінювались. Але хіба є в Європі хоч одна країна, включаючи і Францію, яка може похвалитися «стійкими» кордонами? Він згадує «радянську анексію», закріплену в Ялті, маючи на увазі кордони з Румунією і Польщею. Якби автор прагнув до об’єктивності, він би нагадав, що всі ці території населені українцями, хоча раніше в результаті угоди з Антантою вони піддалися іноземній окупації.

Перейдемо до Криму, який, за словами Празана, весь живе «ностальгією по СРСР», а «переважна більшість» жителів якого з презирством поглядають на українську столицю Київ і хочуть, щоб Росія анексувала півострів. Слід зазначити, що більшість населення Криму проголосувала за незалежність України в 1991 році. Проте автор вважає, що його завдання — «попередити», що Крим у разі вступу України до ЄС «буде в кращому разі безнадійно заплутаним вузлом, який приведе до нової холодної війни, а в гіршому — театром назріваючого конфлікту, з яким доведеться розбиратися європейцям».

Які наукові дані?

Потім автор переходить до Галичини, яка, «у свою чергу, відчуває ностальгію по своїй вірності нацистським окупантам». На підтвердження цієї тези він описує, як в Львові шанують пам’ять ветеранів УПА, яка воювала і проти нацистів, і проти радянських військ. Він згадує також дивізію «СС Галичина», сформовану з молодих українців, які хотіли битися з більшовиками, а потім знищену радянською армією. Факт існування дивізії «СС Шарлемань» у Франції і Російської визвольної армії генерала Власова, що перейшла на сторону нацистів, не дає права стверджувати, що французи і росіяни не розділяють європейських цінностей.

І, нарешті, Празан звинувачує практично всіх українців в злочинах проти єврейського населення, неначе це українці розробили план «остаточного рішення єврейського питання». Він пише: «Геноцид євреїв, в якому брала участь значна частина населення України, — та частина історії, яка піддається постійному переписуванню в самих вищих державних інстанціях». Але на які наукові і статистичні дані спирається Празан? Він не указує жодного джерела.

Якщо вірити Празану, пам’ятні місця трагедії єврейського народу шанувала тільки радянська влада і єврейські організації. Він також звинувачує Україну у фальсифікації історії. Ця тема є обов’язковим пунктом щоденного меню московських пропагандистів, тому автор і додав її в своє «блюдо».

Європейська публіка, яка думає над прочитаним і критично настроєні читачі зрозуміють, що ця стаття — ні на чому не заснована маніпуляція. Він попросту намагається переконати читача, що не треба приймати Україну в Євросоюз.

Крім того, він прагне налякати європейців, заявляючи, що війна в Південній Осетії — тільки «пролог до тривалих прийдешніх конвульсій», а вступ до ЄС таких країн, як Україна (або Грузія), спровокує кризи з набагато тяжчими наслідками, ніж ті, які спричинив би за собою вступ Туреччини.

Джерело: InoPressa
Переклад: newsru.ua