Веселе свято спорту

Ех, яке свято спорту! Які красиві золоті медальки, а також срібні та бронзові! Які чудесні спортсмени та спортсменки! Як весело та святково на цій чудовій Олімпіаді в такій прекрасній столиці гостинної мільярдної держави. І нехай замовкнуть ті, хто хоче завадити нашим веселощам своїм скигленням про утиски прав китайських громадян. Нехай стулять пеньку ті, хто хоче попсувати нам настрій своїми набридливими розмовами про катування, насилля та смерть, що панують довкола. Не заважайте нам веселитися, недолюди! У нас сьогодні свято!

Ось, наприклад, 18 серпня на Олімпіаді розіграли 18 комплектів нагород: в тріатлоні та волейболі, гандболі та велотреку, тенісі та баскетболі, легкій атлетиці та кінному спорті. Навіть одна росіянка отримала медальку — за стрибки з жердиною. Ех, якби вміли так стрибати ті, кого в цей день розстріляли китайські солдати в області Кхам у східному Тибеті. Можливо, хтось би й урятувався.

Вони вийшли 18 серпня на мирну демонстрацію за незалежність Тибету. «Китайська армія стріляла прямо в натовп, — розповів в інтерв’ю газеті Le Monde Далай-лама під час візиту до Франції. — Люди були вбиті прямо під час проведення Олімпіади». Певна річ, така «дрібниця» не може зіпсувати справжнє спортивне свято. Наступного дня було розіграно ще 20 комплектів нагород, а всього за Олімпіаду — 302 медалі. Це, погодьтеся, вже серйозно.

Далай-лама розповів про подробиці березневого інциденту в столиці Тибету Лхасі. За офіційними даними, жертвами вуличних сутичок стали тоді 18 місцевих жителів та один поліцейський офіцер. Однак, за словами Далай-лами, жертв було значно більше. «Надійні джерела кажуть, що 400 чоловік були вбиті тільки у Лхасі, — сказав він. — По них був відкритий вогонь, притому що тибетці виступали без зброї. І сім’ї загиблих ніколи не зможуть навіть побачити їхні тіла». Всі ці повідомлення дуже дратують хазяїв Олімпіади. Наслідуючи традиції китайської гостинності в їхньому комуністичному виконанні, вони намагаються огородити зарубіжних гостей від подібної інформації.

30 липня «Коаліція з розслідування переслідувань щодо Фалуньгун (КРПФ) (Фалуньгун — китайська медитативна практика — прим. пер.) опублікувала звіт під назвою «Катування довкола Олімпійського села. Путівник по китайських трудових таборах». В цьому путівнику була детальна інформація про центри ув’язнення, розташовані в кількох милях від Олімпійського комплексу. 3 серпня був опублікований ще один «Путівник для журналістів по місцях переслідування Фалуньгун у Пекіні». В путівнику особлива увага приділялася історії кількох людей, яких піддали жорстокому катуванню у виправно-трудових таборах та тюрмах, розташованих біля Пекіна. Всі вони в результаті тортур загинули.

Негайно після публікації цих дороговказів ув’язнених, засуджених за приналежність до Фалуньгун, китайська влада почала вивозити з Пекіна. Подалі від зацікавлених західних журналістів. За повідомленням із достовірних джерел, багатьох ув’язнених перевезли до чоловічого та жіночого виправних таборів у провінції Шаньсі, в той час як інших відправили в район Внутрішньої Монголії.

Згідно з іншою отриманою інформацією, китайська влада поміщує в пекінські центри ув’язнення та тюрми людей, які стверджують, що «відмовилися» від Фалуньгун. Там до них, як правило, ставляться дуже добре, а потім іноземним кореспондентам надають можливість взяти у них інтерв’ю.

Китайська влада й раніше застосовувала «показові тури» такого типу, щоб ввести в оману західних кореспондентів. Імовірно, вони навчились цьому в своїх радянських товаришів, які досягли досконалості в плані будівництва «потьомкінських сіл» та втирання окулярів довірливим західним журналістам.

Ось історія, що гідна глави «Посмішка Будди» з роману Солженіцина «В колі першому». У квітні 2001 року стало відомо, що трудовий табір Масаньцзя в провінції Ляонін був у числі кількох об’єктів, підготовлених для прийому іноземних та китайських журналістів, яким дозволять взяти інтерв’ю в «послідовників Фалуньгун». Місяць потому репортерів запросили відвідати цей табір. Журналісти побачили свіжопофарбовані стіни, ув’язнених, одягнених у нові комбінезони. У кожного на спині було ім’я, причому не тільки китайською, але й англійською мовою (було неясно, навіщо знадобилося писати імена ув’язнених англійською мовою в китайському трудовому таборі). Виглядало це так, ніби ув’язнені цілком задоволені своїм життям і насолоджуються чистим та здоровим навколишнім довкіллям.

І все це на фоні страшних зловживань, про які повідомляли сотні людей — колишні ув’язнені, що були піддані жахливим тортурам у таборі Масаньцзя.

В будівництві великої китайської стіни, що розділяє події та журналістів, комуністи з Піднебесної досягли значних успіхів. Ось невеличка добірка, зроблена Human Rights Watch, що стосується переслідувань іноземних журналістів на початку Олімпіади та напередодні неї.

4 серпня. Група поліцейських та охоронців силоміць захопила камеру гонконгського журналіста, поки він та група іноземних журналістів брали інтерв’ю у свідків нападу на прикордонну поліцію, який відбувся кілька днів до цього в місті Кашгар провінції Сіньцзян.

5 серпня. Воєнізовані загони в м. Кашгар провінції Сіньцзян здійснили напад на фотографа токійської газети Chunichi Sports Масамі Кавакіта та репортера Television Network Шиньцзі Кацута, які готували репортаж про насилля, що напередодні забрало життя 16 поліцейських. Їх силоміць увели з вулиці, побили та зіпсували їм техніку.　

6 серпня. Поліція захопила та затримала продюсера ESPN Арті Берко, коли він намагався зняти плакат протестуючих біля олімпійського стадіону «Пташине гніздо» в Пекіні,

7 серпня. Китайський уряд відмовився у видачі візи диктору радіо Free Asia Tibetan Дхондупу Гонзару, громадянину США, який отримав уже акредитацію для висвітлення Олімпіади в Пекіні.

А ось і початок Олімпіади

8 серпня. В м. Інін провінції Сіньцзян поліція затримала на 45 хвилин журналіста та фоторепортера Associated Press. Їм заборонили користуватися своїми мобільними телефонами та видалили знімки з камери фоторепортера.

11 серпня. Британського фотографа газети The Times Джека Хіла затримали в м. Куква провінції Сіньцзян, намагаючись приховати наслідки смертоносних бомбувань в цьому місті. Поліція сказала, що проїзні документи Хіла неправильні. Його звільнили тільки після того, як день потому колега спитав на прес-конференції в Пекіні про справедливість його затримання.

13 серпня. Джон Рей, кореспондент британського каналу ITN, був заарештований, коли повідомляв про невеликий протест біля стадіону «Пташине гніздо». Рей сказав, що його «зв’язали, кинули на підлогу та штовхали ногами, поки він не опинився на задній частині поліцейської машини».

Ось так китайська влада оберігає західних журналістів від небажаної інформації, або, точніше кажучи, небажану інформацію — від західних журналістів. Ті, хто пам’ятає радянські часи, легко зрозуміють — якщо вони так ставляться до західних журналістів, то що ж вони роблять із власними громадянами!

На жаль, це цікаво небагатьом. Значно цікавіше спостерігати за спортивними змаганнями, сперечатися про переваги та недоліки нашого, американського або китайського спорту, прислухатися до бряжчання золотих медалей на грудях атлетів та розучувати слова національного гімну переможців Олімпіади. І ніякої тобі гризоти сумління, моральних переживань та інших інтелігентських комплексів. Повне моральне отупіння — запорука здоров’я та майбутніх Олімпійських перемог!


Джерело:
ej.ru