Залізниця Цинхай-Тибет вперше використана для перевезення китайських військ

Найвища в світі залізниця Цинхай-Тибет вперше використана для транспортування китайських військ. Фото: PETER PARKS/AFP/Getty Images

Найвища в світі залізниця Цинхай-Тибет вперше використана для транспортування китайських військ - 30 листопада з Синіна, столиці провінції Цинхай, до Лхасу вирушив пасажирський склад з новобранцями китайської армії.

Як відзначають китайські ЗМІ з посиланням на неназвані джерела в Народно-визвольній армії Китаю, залізниця повинна стати «основним способом» транспортування військових підрозділів, які у минулому доставлялися до Тибету і назад літаком або по шосе.

Це повідомлення примушує пригадати, як Далай-лама назвав залізницю Синін-Лхаса, що обійшлася в 4,2 млрд доларів США, «другим вторгненням» Китаю до Тибету. Офіційно введена в експлуатацію 1 липня 2006 року високогірна траса завдовжки 1956 км. скоротила час поїздки до Лхасу з Пекіна та інших міст до двох днів замість тижнів, прискоривши вивіз з Тибету мінералів і збільшивши потік китайських туристів. За офіційними даними, зараз залізницею перевозиться 75% вантажів між Тибетом та іншими частинами Китаю.

Якщо в 2006 році в автономному районі Тибету побувало 2,5 млн туристів, то за перших 10 місяців 2007-го ця цифра досягла 3,72 мільйона. Як повідомляє Сіньхуа з посиланням на управління Тибету з туризму, відкриття руху по Цинхай-Тібетськой залізниці сприяло тому, що надходження від туризму з січня по жовтень 2007 року склали 4,4 млрд юанів (600 млн доларів США), що складає приріст на 84% по відношенню до того ж періоду 2006 року. Проте 17-му з'їзді КПК, що відбувся  в середині жовтня заступник секретаря комітету КПК автономного району Тибету Хао Пен закликав до  збільшення кількості туристів в Тибеті. За його словами, «в порівнянні з провінцією Юньнань на південному заході Китаю, яку минулого року відвідали 50 мільйонів чоловік, ці цифри не великі, а дуже малі».

В той же час захисники прав тибетського народу відзначають, що завдяки залізниці пекінське керівництво підсилило свій тиск на Тибет, тоді як культура Тибету все більше перетворюється на розвагу для туристів, втрачаючи свою початкову зовнішність.