Китай – найбільш густонаселена країна світу. Китай також має найбільше неосвіченого і малоосвіченого населення у світі

Недавно за сприяння Міністерства освіти Національний комітет ревізії КНР випустив результати ревізії 2003 року про фінансові звіти 18 університетів. При ревізії було виявлено порушення в цих університетах фінансових правил. Репортери «Голосу Надії» взяли інтерв'ю у професора шаньдунського університету пана Сунь Гуанвеня і секретаря колишнього Генсекретаря КНР Ху Яобана — пана Лінь Му.

Пан Лінь Му висловив думку, що згідно з китайською освітньою системою існують такі проблеми, як нерівні можливості, дороге навчання і завищені стандарти під час вступу до університету. Були також проблеми в методах викладання і змісту предметів китайської системи освіти.

Професор Сунь Гуанвень вважає, що одна з істотних проблем в китайській системі освіти - висока плата за навчання. Наприклад, студент-новачок щороку повинен сплачувати 6 -7 тис. юанів (US$ 800).

Плата за навчання може варіюватися серед різних областей науки і профілюючих дисциплін, до того ж за профілюючі дисципліни в області науки потрібно сплачувати більше. На додаток до цього студенти повинні платити за їжу тапідручники. Сума грошей, яку сім'я витрачає на навчання, дуже велика. Для деяких сімей, особливо з сільських областей, дуже важко покрити витрати студента університету.

Щорічні витрати студента коледжу такі ж високі, як і повний дохід фермера за кілька років. Тому висока плата за навчання залишається головною проблемою в системі освіти. Пан Лінь Му заявив, що 53% від загальних витрат на освіту поступає до фонду утворення бюджету китайського режиму; інші 47% повинні бути надані студентами за навчання та інші витрати.

Згідно з розслідуванням Китайської Академії соціальних наук, середня освіта пов'язана з витратами в університеті, вищі та середні класи витрачають 30-40%, отримуваних від доходів сімей. Через існування сімей з низьким доходом і сімей з середнім достатком, які становлять 80% китайського населення, витрати на освіту є другорядними як і витрати на їжу.

Пан Лінь Му вважає, що в нинішній системі освіти існує три великі проблеми.

Перша проблема викликана концепцією «перетворення системи освіти на джерело прибутку», почата деякими лідерами комуністичного режиму. Класи кожної школи продовжують підвищувати витрати за навчання та інші витрати, пов'язані з навчанням. Навіть «безкоштовні» початкові класи також вимагають від учнів декілька сотень юанів (US$ 50). Витрати в середніх класах вже вищі.

Пан Лінь Му: «В даний час існують різні вимоги, висунуті школами. Деякі звичайні і законні правила є «витратами на школу» і «підтримка спонсорів», висунуті через високу якість освіти і початкових класів. У деяких школах навіть введені стандарти екзаменаційних оцінок за визнання високого рівня, що примушують студентів платити за «недостатню старанність».

Згідно з розслідуванням команди Яна Дунпіна з Пекінського Технологічного інституту, розслідування в десяти містах і 40 середніх школах з хорошою освітою показало, що одна п'ята частина студентів вступили туди, тільки заплативши за навчання.

Професор Сунь вважає, що перетворення освіти в джерело доходу є неправильним, і це має величезні погані наслідки. Перетворення на джерело доходу базується на створенні прибутків і підвищенні доходу. У цій ситуації школи різними шляхами стануть створювати студентам труднощі. Школи також зобов'язані платити премії викладачам. Деякі школи платять дуже високі премії. У школі також є три рівні посад для членів адміністрації школи.

Перший рівень включає президента, віце-президента, секретаря і віце-секретаря Комуністичної партії Китаю (КПК), деканів і помічників деканів кожного інституту. Цим людям платять 50 000 юанів (US$ 6 000) на рік. Співробітникам другого рівня платять 40 тис. юанів (US$ 5 тис.), а людям третього рівня – 30 тис. юанів (US$ 4 тис.) на рік. Всі ці гроші йдуть з бюджету студентів.

Деякі вищі університети і коледжі використовують свою репутацію для збільшення доходів. Студенти вважають за краще вступати до престижних університетів, щоб надалі отримати хорошу роботу. Інший шлях для цих освітніх установ заробітку грошей полягає в тому, щоб проводити різноманітні тренінги, такі як класи аспірантів, які можуть підвищити рівень знань. Проте ці класи неефективні, і студенти практично нічого не отримують від занять, оскільки викладачі піклуються тільки про свою зарплату. В результаті це серйозно перешкоджає якості освіти.

Пан Лінь Му згадав, що середні витрати студента-новачка в середній школі складають понад 10 тис. юанів (US$ 1 200). Деякі викладачі профільних предметів вимагають десятки тисяч юанів. Експерт в цій області одного разу розрахував і прийшов до висновку, ґрунтуючись на відношенні ВВП і народного доходу, що витрати на китайський університет за показниками найвищі у всьому світі. Найвища платня на освіту – це в Японії, яка складає близько 110 000 юанів (US$ 14 тис.) на кожного студента. Проте ВВП Японії складає більше 30 тис. доларів США, тоді як в Китаї всього 1 200 доларів США. Тому витрати китайських студентів на навчання в два рази вищі ніж у японських студентів, отже китайські університети потребують найвищих витрат.

Професор Сунь вважає, що уряд повинен достатньо забезпечувати фонди освіти: «Фонди освіти повинні включати 4% ВВП. У останні два роки, асигнування на освіту були скорочені до трьох відсотків. Це примусило школи встати на шлях перетворення освіти в джерело доходу. Я відчуваю, що фінансування шкіл є дуже важливою проблемою. В даний час школам з мізерними фондами доводитися просити позики у банків.

Заборгованість шаньдунского університету складає більше десяти мільярдів юанів (US $ 130 мільйонів). Заборгованість багатьох освітніх установ навіть ще більша, ніж у шаньдунского університету. Адже це криза, чи не так? Позику ви повинні будете повернути назад. Якщо уряд не виділить гроші, цим університетам доведеться запропонувати навчальні класи, щоб заробити гроші, або знайти інший шлях зібрати гроші і заробити капітал».

Пан Лінь Му вважає, що друга головна проблема у сфері освіти – це те, що несправедливість в освітній системі підсилює загальну соціальну несправедливість. Якщо початкова соціальна несправедливість продовжить погіршуватися, позиція багатих стане монополізованою, тоді як скрутне становище бідних вічно передаватиметься з покоління в покоління. Таким чином, існує розділення на багатих і бідних.

Майбутнє суспільства стоїть перед загрозою розпаду. Діти з сімей з низьким доходом, таких як фермерів і міські робітників виявлять, що не можуть дозволити собі здобути освіту, оскільки у них немає достатньо грошей. Таким чином, соціальна несправедливість починає зростати, оскільки отримання освіти – це вихід для бідних людей увійти до вищих шарів суспільства. Кожне покоління бідних не може дозволити здобути освіту, через це бідні завжди залишатимуться бідними, і так передаватиметься від батьків дітям.

Інша несправедливість в системі освіти – це місцезнаходження установи, оскільки фінансування установи частково забезпечується місцевими властями. Наприклад, фінансування освіти в Шанхаї вдесятеро вище, ніж в провінції Хенань. Ця проблема торкнеться наших дітей і наступних поколінь.

Згідно з розслідуваннями, що проводяться різними асоціаціями в містах Ченду, Чунцін і Сіань, близько 43% людей з низьким достатком думають, що вони не зможуть отримати соціальний статус в суспільстві, через свої зусилля. Дев'ять районів в місті Чунцін включають близько 1,4 мільйонів робітників фабрик, а кількість робітників і дітей, які утворювали еліту суспільства, складала лише 5%. 95% сімей, включаючи старше і молодше покоління, були чистильниками або вуличними торговцями. Згідно з оглядом, проведеним в Ченду, серед службовців в уряді тільки 2,8% батьків з народу були робітниками фабрик, тоді як 26% батьків були службовцями з середнім достатком.

Пан Лінь Му вважає, що третя проблема в системі освіти полягає в тому, що зміст і методи освіти стали консервативними і застарілими. Стаття «Модернізація та історія підручників», написана сучасним істориком, професором Юань Вейші, була заборонена Відділом пропаганди Центрального Комітету КПК. Фактично випадок з паном Юанем є тільки одним прикладом верхівки айсберга. Згідно з моїми розслідуваннями, стародавня, сучасна і світова історії, як і в підручниках історії середніх шкіл, так і в китайських підручниках, всі вони містять забобони, не говорячи вже про підручники з політики.

Тому нам доводиться давати студентам неправильні знання. Деякі підручники навіть не відображають суть достовірних історичних фактів. Професор Сунь висловив думку, що освіта повинна давати студентам знання науки, і факти, що доведені, повинні бути достовірними. Він сказав: «Я думаю, що деякі підручники в області науки досить хороші, багато які з них були написані декілька сот років назад, і зараз вони все ще залишаються актуальними, це такі підручники, як книги з фізики, хімії і математики. Проте один вид курсів в коледжі, я думаю, має велику проблему.

Наприклад, деякі курси на кшталт «Важливі інструкції, витягнуті з думок Мао Цзедуна» є обов'язковими для студентів. Зміст цих курсів для студентів включає абсолютно марні й антинаукові речі. Їм викладають ці речі з метою впровадження комуністичної ідеології, щоб пізніше, коли вони стануть важливими людьми, вірили, що КПК є правильною, великою і могутньою, і що Мао Цзедун є великою людиною.

Багато які з цих думок є неправильними. Наприклад, тут також є інші курси, які вивчають теорії Ден Сяопіна і теорії «Трьох уявлень» Цзян Цземіня. Я написав статтю з приводу цих курсів, і всі ці курси повинні бути припинені. Чому освіта коледжів вселяє студентам не тільки марні, але і небезпечні думки такі як, думки про класову боротьбу? Факти з історії також понівечені. Впровадження помилкових і недійсних думок в освіту студентів, я думаю, велика проблема».

Пан Лінь Му вважає, що корінна причина всіх цих проблем на отримання освіти – це концепція в сьогоднішньому Китаї розділення людей на багатих і бідних: «Те, що відбуватиметься в майбутньому - це те, що сини робітників завжди будуть робітників, а сини фермерів завжди будуть фермерами». На його думку інша проблема полягає в тому, що уряд не розглядає освіту як основне право громадян, а розглядає його як привілей тільки для обраних. Тому освітні установи розцінюються як джерела прибутку. Крім того, політичне і культурне середовища є деспотичними і жорстокими, і не дозволяють здійснитися змінам.

Професор Сунь заявив, що КПК твердо контролює систему освіти і впроваджує в мислення студентів комуністичну ідеологію. У кожному коледжі є комітет КПК, який безпосередньо виступає за партію. Найповажнішою особою в коледжі є секретар комітету КПК – навіть президент коледжу займає друге положення. Така шкільна система управління обмежена багатьма чинниками. Якщо ви побудуєте приватний коледж, чи буде президент виступати від імені партії? Якщо не реформувати фундамент системи, то освіту буде дуже важко розвивати.

Професор Сунь вважає що для того, щоб повністю вирішити проблеми, які існують в системі освіти, потрібно змінити саму систему. Сунь заявив: «Тоді нове покоління в коледжі отримає високі моральні принципи і логічне мислення. Систему коледжів комітету КПК потрібно відмінити. Фундамент системи дуже важливий!»

Китай – найгустонаселеніша в світі країна. Китай також має найбільше неосвіченого і малоосвіченого населення в світі, серед людей старше 15 років, 180 мільйонів є неосвіченими або малоосвіченими, це складає 16% всього населення. Робоча сила є первинним ресурсом Китаю. Освіта — головний спосіб розвинути цей ресурс, нинішня система фактично знищує цей ресурс. Тільки повне реформування сьогоднішньої системи дасть майбутнє для народу. Таким чином, розвиток Китаю матиме надію, інакше надія на економіку і соціальний розвиток народу Китаю рано чи пізно звалиться.

Цай Хун, Ці Юе. Радіо Голос Надії