Китайські апелянти: Через підготовку до Олімпіади у нас зовсім не залишилося свободи

31 березня, коли до Пекіна з Греції на літаку прибув Олімпійський факел, влада заблокувала всі вулиці, що примикають до маршруту проходження факела з аеропорту на площу Тяньаньмень. Найбільше постраждали апелянти*, які приїхали в цей час до Пекіна зі своїми проханнями до уряду. Більшість із них потрапила під строгий контроль з боку міліції, вони не могли вільно пересуватися містом, їм суворо заборонили наближатися до площі Тяньаньмень.

Пекінський апелянт, пан Цзян розповів, що під час прибуття олімпійського вогню міліції було значно більше, ніж під час недавньої урядової сесії. У кожній одиниці громадського транспорту були міліціонери.

Апелянт Чжан Чженсін сказав, що він за проведення Олімпіади, але проводити її в такій безправній країні, це просто смішно, тому, що чим ближче Олімпіада, тим менше у людей свободи. «Коли вона (влада) проводить якісь заходи (пов'язані з Олімпіадою), то до нас присилають більше 10 чоловік, щоб вони наглядали за нами. Як це можна назвати? У нас зараз зовсім немає ніяких свобод! У такій країні проводити Олімпіаду, це просто ганьба, відбувається все зовсім навпаки, люди не радіють, а тільки страждають», - сказав пан Чжан.

Пан Чжан вважає, що, навпаки, рух Факела за права людини якраз може допомогти поліпшити ситуацію з правами людини в країні, він сподівається, що цей рух розростатиметься в Китаї все більше.

Апелянт з провінції Хубей Цао Сянчжен, який приїхав до Пекіна, сказав: «Уряду не цікаво, живі ми чи мертві. Що стосується мене, то я не хочу цієї Олімпіади, мені потрібно, щоб у мене були права людини».

Версія китайською

Довідка:

*Китайські апелянти - це численні китайські громадяни, які зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе з боку місцевої влади, а також різних організацій, що належать владі. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі, у відповідні державні інстанції.

Після дисидентів та «інакодумців», ця категорія людей є найпильнішим об'єктом уваги і контролю комуністичної влади, яка суворо стежить, щоб з ними не контактували іноземні репортери, а також строго блокує репортажі про них усередині країни.