Україна шукає саму себе

Радість країни з приводу вступу країни до СОТ була спочатку дуже великою, але з часом їй на зміну повернувся тверезий погляд. Неясна приватизація.

Загальна радість охопила в лютому український парламент із приводу вступу країни до СОТ. Після 13-річних переговорів Генеральна рада СОТ вирішила 5 лютого про прийняття України в організацію 152-м членом. 21 квітня Україна проінформувала СОТ про ратифікацію протоколу про вступ. Українські політики, що постійно конфліктують один з одним, цього разу разом сподівалися на те, що вступ до Всесвітньої організації торгівлі й пов'язаних із цим реформи додадуть новий імпульс економіці країни. ВВП країни, сподівалися в Києві, збільшиться на додаткових 2,5%.

Із середини травня Україна офіційно є членом СОТ. Через містечкову війну між партіями, що постійно розгорається з новою силою, за вплив, посади та інші теплі містечка від веселого настрою не залишилося і сліду. Недавно прозахідні сили на чолі з прем'єр-міністром Юлею Тимошенко втратило більшості в парламенті. Опозиція вимагає переговорів про створення нової коаліції, але Тимошенко хоче далі працювати в уряді меншості - результат досі неясний.

Приблизно за 800 км західніше у вишуканому берлінському Hotel de Rome учасники німецько-українських економічних переговорів розводять руками з приводу того, чи надовго на Україні встановилася політична нестабільність. При цьому планувалося вшановувати друге видання щорічного альманаху, що недавно вийшло, присвяченого німецько-українським стосункам, на більш ніж 200 сторінках якого прославляються шанси й успіхи співпраці двох країн. Цифри й зведення, що містяться в ньому, дійсно дають привід для цього. Німеччина після Росії є другим за величиною торгівельним партнером України. Обсяг двосторонньої торгівлі в 2007 році знову значно збільшився, досягнувши приблизно 7,5 млрд євро. Близько двох третин із цього складає експорт Німеччини. Німеччина після Кіпру обіймає друге місце за обсягом прямих інвестицій; він становить приблизно 6 млрд доларів. Це одна п'ята від обсягу всіх іноземних інвестицій до України.

Бербель Кофлер, депутат бундестагу від СДПН, що очолює німецько-українську парламентську групу, проте, побоюється, що інтервали між виборами, що постійно зменшуються і складні процеси формування уряду, які йдуть за ними, негативно відбиваються на стосунках двох країн і продовженні необхідного процесу реформування. «Ми б із задоволенням допомогли», - каже Кофлер і знизує при цьому плечима: «Але наші партнери по переговорах постійно змінюються». Свою критику Кофлер формулює обережно. Клаус Оберлендер із німецько-російського форуму висловлюється ясніше: «16 урядів за 18 років - це більш ніж достатньо», - каже економічний представник: «Україні потрібна нарешті політична стабільність, і тоді прийде більше інвесторів».

Опозиційний міністр промисловості та підприємництва Анатолій Кінах, який працював у 16 урядах, не хоче залишати все як є. Кінах уважає, що його країна все ще знаходиться в політичному пошуку самої себе, і стверджує, що при всій необхідності реформування уряди, що часто змінюють один одного, є насамперед «вираженням волі народу». Поки як іноземні, так і місцеві інвестори мусять існувати в однакових умовах. І для тих, і для інших діє українська життєва мудрість: «Хто не ризикує, той не п'є шампанського».

А ось ризиків тут хоч відбавляй. Ніхто сьогодні не може передбачити, чи не задушить рекордна за європейськими мірками інфляція досі стабільне зростання української економіки, що становить від 5 до 7%. Крім того, життя іноземним інвесторам затьмарює відсутність правових гарантій у тому, що стосується отримання власності на землю - що зачіпає насамперед інвестиції в перспективне українське сільське господарство, - а також корумпований судовий і чиновницький апарат.

Ще зовсім не ясно також і те, як проходитиме друга хвиля приватизації. За словами Кінаха, зараз обговорюється можливість продажу з аукціону 20 колишніх державних компаній, вартість яких оцінюється приблизно в 3,4 млрд євро. Це більш менш зрівняє шанси між місцевими й іноземними інвесторами.

За принципом Швейцарії та Норвегії в Україні відносно країн ЄС будуть створені зони вільної торгівлі. Прем'єр Тимошенко палко обіцяє іноземним інвесторам «інвестиційний рай» за допомогою зменшення бюрократичних перепон і податкових послаблень. За словами Кінаха, цей рай не за горами. За словами людини від економіки й політика, Україна разом з іншими країнами прийматиме ЧЄ з футболу 2012. «Одна тільки ця подія привабить у країну інвестиції розміром принаймні 20 млрд євро».

Джерело:
Штеффен Ульман, inopressa.ru