Політикам, які шукають доказів небезпеки інфляції, варто побувати в Україні, де вона досягла 30%. Жодна країна в Європі не наблизилася до цієї позначки. Рівень інфляції тут один з найвищих у світі, як у Венесуелі. Україна не хотіла б залишатися в такій компанії, вступаючи до СОТ і проводячи економічну інтеграцію з Євросоюзом, - Financial Times
Але якщо Київ не вживатиме термінових заходів, це може вилитися в серйозну економічну проблему.
Україна особливо постраждала від зростання цін на продукти харчування і на енергоносії на світовому ринку. Продовольчі рахунки виросли через поганий урожай минулого року, а витрати на енергоносії - через підвищення цін на газ з боку Росії, основного постачальника.
Але прогноз по урожаю цього року хороший, споживачі можуть розраховувати на деякий передих цього літа. Оскільки продовольство складає 60% споживчої корзини, інфляція в цілому теж сповільниться в найближчі декілька місяців. Але це само по собі не врятує українську економіку: ціни на енергоносії продовжать зростання, оскільки Росія має намір збільшити ціну на газ удвічі, приблизно до 400 доларів за тисячу кубометрів.
Крім того, інфляція на Україні приблизно наполовину зобов'язана не продовольству і енергоносіям, а внутрішніми економічними показниками. Київ справедливо пишається економічним підйомом. Виробництво, починаючи з 2000 року, збільшується майже на 8% щорічно. Але до 2008 року влада робила дуже мало, щоб уповільнити кредитне зростання, що становить приблизно 50% на рік. І зробили ще менше, щоб обмежити витрати на соціальні потреби. Ще до Помаранчевої революції 2004 року уряди, котрі постійно змінювались, санкціонували істотні підвищення зарплат бюджетникам і соціальні пільги. В цілому дефіцит бюджету тримали під контролем, але потік коштів хлинув безпосередньо в кишені споживачів.
Цього року Центральний банк нарешті прийняв заходи, підвищивши процентну ставку до 12% і обмеживши видачі кредитів. Але результат зусиль по ревальвації валюти по відношенню до американського долара, що сильно знецінився, минулого тижня залишався невизначеним, і думки представників ЦБ щодо подальшої політики розділилися.
Тепер обов'язок уряду полягає в тому, щоб істотно скоротити витрати на соціальні потреби і понизити дефіцит з планованих 2% від ВПП до нуля. На жаль, політична боротьба, що заважала здійсненню тактично заходів ще з 2004 року, як і раніше не дозволяє діяти послідовно. Президент Віктор Ющенко звинувачує прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, вона, у свою чергу, винить його. І разом вони критикують лідера опозиції Віктора Януковича.
Всі троє чекають президентських виборів 2010 року, і ніхто з них не хоче сприяти скороченню витрат, яка необхідне в терміновому порядку. Без цього, можливо, в перемозі на майбутніх виборах не буде сенсу.