П'ять організацій тибетських емігрантів має намір провести марш протесту до Лхаси

П'ять організацій, об'єднуючих тибетців, що живуть в еміграції, оприлюднили план великого маршу протесту, який пройде дорогою з Індії до Тибету на знак прагнення до мирного вирішення проблеми Тибету напередодні Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні, повідомляє незалежний тибетський вебсайт Phayul.com.

Як оголосили їх представники на прес-конференції, що пройшла 4 січня в Нью-Делі, сотні тибетців вирушать маршем 10 березня, в день, коли Тибет відзначатиме 49-у річницю повстання проти китайського правління, з Дхарамсали, де знаходиться резиденція Далай-лами і уряду Тибету у вигнанні, до Лхасу, колишньої столиці вільного Тибету.

Цей розрахований на довгий шлях марш протесту є частиною глобальної серії заходів, які тибетці і організації, що виступають в їх підтримку, планують зробити під час естафети олімпійського вогню. У травні 2007 року оргкомітет пекінської олімпіади оприлюднив маршрут проходження олімпійського вогню довжиною 137 тисяч кілометрів. За 130 днів шляху факел перетне близько 20 міст на п'яти континентах і вперше за всю історію пройде через Еверест.

«Пекін має намір показати себе з кращого боку як глобальний лідер, щоб постійно замовчувати будь-які спроби оскаржити його правління в Тибеті», - сказав під час прес-конференції Цеванг Рігзін, президент Конгресу тибетської молоді. Він закликав тибетців у всьому світі вийти на вулиці і підтримати акції там, куди прийде факел пекінської олімпіади, проте закликав тибеьців утриматися від насильницьких дій. «Марш до Тибету є ініціативою тибетців, які живуть у вигнанні, щоб, привівши цю боротьбу на батьківщину, підсилити опір тибетців», - сказав Цеванг Рігзін.

Організатори маршу поки утрималися від розповсюдження подальших відомостей про цей захід, зокрема про намічений ними маршрут ходу. Вони ще не зверталися до уряду Індії за дозволом на проведення маршу і не почнуть просити схвалення на цей захід у Далай-лами.

Китай теж не чекає такого заходу на своїй території. Проте президент  Асоціації жінок (Tibetan Women's Association) Тибету Б. Церінг виразила оптимізм, що китайські прикордонники тепло зустрінуть тих, хто спробує перетнути кордон. «Китай повинен дозволити тибетцям увійти (в країну). У минулому вони неодноразово заявляли, що тибетці, якщо вони захочуть, можуть повернутися, - сказала вона Voice of America. - Так що ми маємо намір побачити, наскільки вони здатні тримати своє слово».

Китай управляє Тибетом з часу вторгнення в 1950 році в цей регіон Гімалаїв комуністичних солдатів. Незаконна окупація Китаєм цієї миролюбної країни, що володіє власною унікальною культурою і релігією, привела до загибелі щонайменше 1,2 млн тибетців і руйнування безлічі монастирів. У міру привернення уваги до Пекіна в зв'язку з проведенням там Олімпіади 2008 року, тибетці закликали не упустити момент, щоб чинити тиск на Китай з приводу проблеми Тибету. У їх підтримку виступили багато міжнародних організацій, що закликають Китай до дотримання прав людини.

Китай звинувачується в безперервних порушеннях прав людини в Тибеті, регіонах компактного проживання етнічних меншин і в Китаї в цілому. Заперечення з боку правозахисних організацій викликало, зокрема, масове примусове переселення тибетських скотарів. За офіційними даними, в 2007 році 290 тисяч селян і скотарів (56 тисяч тибетських сімей) було переселено в нові будинки в тибетському автономному районі (ТАР) Китаю. Всього з 2006 року переселення зазнали понад півмільйона тибетських селян і скотарів (110 тисяч сімей).

Таким чином, відзначає Сіньхуа,  в ТАР вже переселено більше половини селянських і скотарських сімей, а до 2010 року понад 80% тибетців переселяться в нові селища, де їх чекає в умовах жорсткої конкуренції з китайцями, які користуються підтримкою чиновників, забезпечувати себе роботою, щоб протягом довгих років виплачувати кредит за житло.