Форум, який відбувся в парламенті Канади, привертає увагу до проблеми прав людини в Китаї

7 травня в парламенті Канади відбувся форум на тему "Права людини в Китаї".

Спонсорами форуму були п'ятеро членів Парламенту: пан Скотт Рейд, член парламенту від Консервативної партії Канади; пан Ірвін Котлер, член парламенту від Ліберальної партії; пан Уейн Марстен, член парламенту від Нової демократичної партії; пан Біл Сіксі, член парламенту від Нової Демократичної партії, і Роб Андерс, член парламенту від Консервативної партії.

На форумі виступили чотири адвокати-правозахисники з роз'ясненням поточної ситуації з правами людини в Китаї. Вони представили безліч фактів і обговорили питання, чи повинні канадські чиновники й члени парламенту відвідати церемонію відкриття Олімпійських ігор 2008 р. Частина форуму була присвячена проблемі переслідування Фалуньгун. Особлива увага при цьому була приділена санкціонованому китайським урядом видалянню органів у живих послідовників Фалуньгун.

Чотири канадських і китайських адвокати, включаючи пана Девіда Мейтаса, співавтора "Звіту про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї", канадського адвоката пана Клайва Енслі, що працював у Шанхаї, і китайського адвоката пана Го Годіна, виступили з презентаціями.

У форумі взяло участь більше 80 членів парламенту, сенаторів і асистентів із правових проблем, дипломатів, представників неурядових організацій і всіх інших, хто відчуває неспокій із приводу недотримання прав людини в Китаї.

Немає виправдань для того, щоб дивитися крізь пальці на геноцид

Пан Клайв Енслі у своєму виступі торкнувся проблеми видаляння органів у жвавих послідовників Фалуньгун, санкціонованого компартією Китаю. Він відзначив: "Протягом останніх 9 років у Китаї систематично здійснюється найжорстокіше в сучасній історії злодіяння. Це ще одне явище холокосту, але в нових і страхітливих масштабах".

Пан Енслі провадив далі: "Наприкінці останньої війни світ був нажаханий і дуже швидко підхопив заклик Ліги захисту євреїв "Ніколи більше!" Ніколи більше не дамо відбуватися геноцидові в нашому світі. І вони знов швидко пригадали Олімпійські ігри 1936 р. у Берліні та сказали: "Якби ми тільки знали". А зараз ми все це робимо знов, причому знаємо про це. Ми надали можливість прийняти у себе Олімпіаду найстрашнішому та зліснішому на нашій планеті злочинцеві, що скоює злочини проти людства".

Історія не збирається дозволити нашому поколінню ще раз відступити під приводом "якби ми знали". Ми не можемо заявити, що ми не знали. Ми знаємо, що Пекін систематично вбиває тисячі, навіть, може, десятки тисяч людей, щоб видаляти їхні органи для отримання прибутку. Світ знає, принаймні відомості про це є тут, оскільки два Девіда (Девід Кілгур і Девід Мейтас, які провели незалежне розслідування за заявою про видаляння органів) сидять тут за цим столом. Вони написали звіт, в якому містяться жахливі звинувачення, проте це систематично ігнорується ЗМІ та більшістю парламентарів.

Доповідач ООН із проблеми застосування тортур пан Манфред Новак визнав звіт цих двох Девідів і визнав те, що масові вбивства заради видаляння органів і далі існують. А Пекін відкрито оголосив про свою мету знищити Фалуньгун у суспільстві.

Пан Торстен Трей, німецький лікар, представник організації "Лікарі проти насильного видаляння органів", громадянин Німеччини, 9 квітня виступив із промовою у Вашингтоні, округ Колумбія.

Він заявив, що сьогоднішній Пекін ще гірший, ніж гітлерівська Німеччина 1930-х рр. За його словами, ставлення світу до того, що відбувається сьогодні в Китаї, гірше, ніж ставлення світу до злодіянь Гітлера, тому що в 1936 р. ніхто не знав про плани Гітлера щодо євреїв, а ми знаємо плани Китаю щодо Фалуньгун".

Видаляння органів у жвавих людей є новим злом, породженим поєднанням тоталітарного правління з жадністю

Колишній член парламенту пан Девід Кілгур і адвокат-правозахисник Девід Мейтас організували групу для проведення незалежного розслідування і 6 липня 2006 р. опублікували в ЗМІ свій "Звіт про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї". Ці дві людини, що провели незалежне розслідування, зробили висновок після того, як проаналізували тридцять три свідчення свідків. У звіті вони заявили: "На підставі отриманих відомостей ми дійшли сумного висновку про те, що ці твердження є достовірними. Ми вважаємо, що широкомасштабна практика примусового видаляння органів у послідовників Фалуньгун дійсно існувала й триває до сьогодні".

"Більшість із відомих нам двом людей, що мають незалежну думку та які прочитали наш звіт, переконані в страшній обґрунтованості висновку, що в ньому міститься", - підкреслив пан Кілгур.

Пан Мейтас провів аналіз достовірності тверджень на основі чотирьох дій КПК у відповідь на публікацію цього звіту: "Уряд Китаю відреагував на наш звіт чотирма різними способами. Один із них полягав у тому, що нас просто намагалися змусити замовкнути. Куди б ми не прямували, представники китайського консульства, якщо вони знали про майбутню подію, телефонували в те місце і вимагали скасувати зустрічі з нами.

Другий спосіб реагування китайського уряду на наш звіт - це пропаганда у відповідь. Наведу тільки один із прикладів. Китайський уряд розповсюдив заяву про те, що звіт про видаляння органів у послідовників Фалуньгун, написаний мною і Девідом Кілгуром, містить усні свідчення без підтвердження джерела, причому свідків не можна перевірити, та існує безліч зауважень, які звучать непереконливо, зі словами "вірогідно", "можливо", "може бути", "кажуть, що" та ін., - усе це викликає сумнів у достовірності звіту. Проте людині потрібно всього лише прочитати звіт і побачити, що кожна зроблена нами заява може бути перевірена незалежно від інших. Не буває усних свідчень без джерела. Там, де ми спираємося на свідків, ми вказуємо, хто це, і цитуємо те, що вони сказали. Цей звіт опублікований в Інтернеті, його можна знайти за ключовими словами. Всі, хто шукає звіт в Інтернеті, бачать, що слова "вірогідно", "можливо", "може бути" і фраза "кажуть, що" не вживаються в нашому звіті жодного разу.

Третій спосіб реагування на наш звіт полягав у тому, щоб знищити свідчення, на яких базувався наш звіт. Велика частина свідчень, використаних у нашому звіті, надійшла від самого уряду Китаю, узята із сайтів лікарень і з даних, отриманих під час медичних досліджень, проведених у Китаї. Уряд Китаю систематично прибирав із сайтів або змінював розміщену на них інформацію, саме ту інформацію, на яку ми спиралися.

Четвертий спосіб реагування уряду Китаю на наш звіт полягав у спробах змінити підстави походження фактів. Новий закон про трансплантацію, прийнятий 7 травня 2007 р., забороняє продаж органів".

У Китаї адвокат-правозахисник не може захистити свої власні основні права

Пан Го Годін, один з адвокатів, які роками захищають послідовників Фалуньгун, повідомив: "Зазнаючи величезного політичного тиску та погроз, багато адвокатів-правозахисників у Китаї не насмілюються працювати адвокатами-правозахисниками. У 2003 р. у Китаї було 10 адвокатів-правозахисників. Тепер усі вони втратили роботу. Четверо з них були піддані тортурам; четверо інших були насильно прибрані, і п'ятьох побила поліція. Двох із них укинуто до в'язниці без дотримання необхідної юридичної процедури".

Пан Го додав: "Адвокати добре знають законодавство. Адвокати-правозахисники добре знають закони, що стосуються прав людини. Проте в Китаї адвокати-правозахисники не можуть захистити свої власні основні права". До того ж на адвокатів-правозахисників, письменників, які працюють як позаштатні співробітники, репортери, організатори зборів, - на всі ці категорії направлені репресії режиму КПК, за ними всіма встановлено стеження.

Пан Го розповів, яких страждань зазнають його клієнти, послідовники Фалуньгун. Один із них пан Чжай Яньлай - гарний студент, який закінчив університет транспорту в Шанхаї. Його засудили до 5 років тюрми за завантаження інформації про Фалуньгун з Інтернету. Під час незаконного ув'язнення впродовж 2 років його піддавали насильницькому годуванню, коли він оголошував голодовку на знак протесту проти незаконного ув'язнення. Під час останніх 4 місяців перебування у в'язниці йому зв'язували руки і стопи так, що він не міг ними рухати. Його катували доти, доки не довели до виснаження.

Інший клієнт - пан Чень Гуанхуей. Його побили до стану вегетативного кризу, і він утратив здатність говорити. 20 поліцейських стежили за ним 24 години на добу, поки він не помер. Пан Го сам виявив, що кістки пана Ченя були переламані, а деяких частин тіла не було через сильне побиття. Поліція збрехала, заявивши, що пан Чень намагався заподіяти собі смерть. Пан Го додав: "Це було зовсім не самогубство, оскільки в результаті самогубства може бути пошкоджений лоб, але не обидві частини тіла". Пан Го також сказав, що в Китаї послідовники Фалуньгун узагалі не мають ніяких прав.

Адвокати закликають канадських чиновників не брати ніякої участі в Олімпійських іграх 2008 р.

Пан Енслі заявив: "Виступати проти геноциду, насильницького видаляння органів і застосування тортур не є політикою, це просто основоположні правила людської поведінки. Виступати проти геноциду, насильницького видаляння органів і застосування тортур - це основоположна норма моральності".

Пан Енслі провадив далі: "Що таке політика? Нам увесь час кажуть, що ми не можемо змішувати спорт і Олімпійські ігри з політикою. Що ж таке політика? На муніципальному рівні вирішення питання, що побудувати, щоб переїхати річку, - тунель або міст, це політичні дебати. На рівні провінції вирішення питання, чи маємо ми зменшити витрати на середню або вищу освіту, це політичні дебати. На федеральному рівні вирішення питання, чи маємо ми реорганізувати NAFTA, є політичними дебатами.

Спроби Міжнародного олімпійського комітету звести злочини проти людства, які можуть бути прирівняні до холокосту, до рівня дебатів із приводу фінансової політики й усесвітнього управління транспортом, є огидними". Він звернувся із закликом до канадських чиновників і членів парламенту не їздити на Олімпійські ігри 2008 р.

Пан Мейтас також виступив із кількома пропозиціями, що стосуються використання Олімпійських ігор із метою покласти край видалянню органів і порушенню прав людини, включаючи таке: спрямувати увагу всього світу на нехтування Китаєм правами людини, на просування Естафети факела на захист прав людини, а також запропонувати керівникам держав, які виступають за дотримання прав людини, не їздити на Олімпійські ігри 2008 р.

Пан Мейтас також додав: "У прав людини є одна головна риса. Кожен із нас живе у своєму коконі. Професіонали працюють у своїй галузі. Торгівельні працівники старанно займаються своєю торгівлею. Спортсмени змагаються кожен у своєму виді спорту. Проте права людини стоять вище за все це. Права людини - це не якась певна спеціальність, яка об'єднує тільки експертів у цій галузі. Права людини пов'язують нас усіх, оскільки ми є всім людством.

Убивати безневинних, щоб отримати їхні органи, є злочином проти людства. Це означає, що це є злочином не лише стосовно жертв. Це злочин проти всіх нас. Якщо ми нічого не робитимемо стосовно цього злочину, ми не просто залишаємо жертви напризволяще, ми відкидаємо нашу власну людяність. Мовчання перед лицем злочинів є співучастю в них. Кожен, хто бере участь в олімпійському русі, повинен зробити що-небудь, щоб покласти край злочинам проти людства в Китаї. Не зробити цього, означає перестати бути людиною".

Не можна під приводом проведення Олімпійських ігор ослабити тиск на Китай у питанні дотримання прав людини

Член парламенту пан Біл Сіксі в інтерв'ю журналістові The Epoch Times сказав так: "Мені здається, що люди знаходять безліч виправдань. Вони багато говорять. Кажуть, що не можна змішувати політику із спортом. Вони кажуть, що нам не можна ставити під загрозу наші економічні можливості, пов'язані з торгівлею з Китаєм. У них знаходяться різного роду виправдання.

Ми хочемо бути впевнені, що у людей є всілякі місця для спілкування. Я не думаю, що протягом хвилини, на яку ми перестанемо чинити тиск на Китай, або яку-небудь іншу країну, вони візьмуться за ситуацію з правами людини у себе в державі. Ми знаємо, що існують дуже серйозні проблеми. Ми не можемо дозволити, щоб участь в Олімпійських іграх ослабила нашу стурбованість із приводу прав людини.

Нам потрібно нагадати Китаю про ті зобов'язання, які він узяв на себе, отримавши право на проведення Олімпійських ігор. Нам потрібно, щоб вони виконували ці зобов'язання. Водночас нам потрібно сміливо виступати з критикою. Ми не можемо пустити цей процес на самоплив. Ця проблема повинна стати першою й основною в наших взаєминах із Китаєм".