Коментар 1. Що таке Комуністична партія

Більше п'яти тисяч років китайський народ створював на землі процвітаючу цивілізацію, виплекану ріками Янцзи і Жовтою [Хуанхе]. За цей тривалий період приходили й відходили династії, і китайська культура то розцвітала, те згасала. Великі і вражаючі сторінки розігрувалися на історичній сцені Китаю.

1840 рік, який історики зазвичай розглядають як початок сучасної ери Китаю, відзначив початок шляху Китаю від традиції до модернізації. Китайська цивілізація пережила чотири головних епізоди "викликів і відповідей". Перші три епізоди включають вторгнення в Пекін англо-французьких союзницьких сил на початку 1860-х рр., китайсько-японську війну 1894 р. і російсько-японську війну на північному сході Китаю в 1906 р.[1]. На ці три епізоди "викликів" Китай відповідав рухом вестернізації, що був відзначений ввозом сучасних товарів і зброї, реформами інститутів [влади] у ході "руху реформ 1898 р." [2] і спробою наприкінці останньої династії Цін встановити конституційне правління, і пізніше - Демократичною революцією 1911 року. [3]

Наприкінці Першої світової війни Китай, хоча і був у числі переможців, але не був внесений у список сильних держав того часу. Багато китайців думали, що перші три епізоди "відповідей" були невдалими. Рух "4 травня" [4] був четвертою спробою відповісти на попередні "виклики" і став вищою точкою вестернізації китайської культури через комуністичний рух і його радикальну революцію. Ця стаття розглядає вплив на цивілізацію Китаю комуністичного руху і комуністичної партії. Дивлячись на історію Китаю за останні 160 років, ми бачимо, що насильницьки загинуло майже сто мільйонів чоловік. До якого ж наслідку привело усе, що китайці обрали самі або, що було нав'язано їм ззовні? Що ж сталося із традиційною китайською культурою і цивілізацією?

1. Опора на насильство і терор для завоювання й утримання влади

"Комуністи вважають ганебною справою приховувати свої погляди і наміри. Вони відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягнуті лише шляхом насильницького повалення всього існуючого суспільного ладу". Ця цитата взята з останнього розділу "Маніфесту комуністичної партії", основного документу партії. Насильство - це той єдиний засіб, використовуючи який комуністична партія одержала владу. Ця характерна риса була передана всім наступним формаціям партії, що виникли після її народження.

Фактично, перша у світі комуністична партія була заснована багато років потому після смерті Карла Маркса. Після Жовтневої революції 1917 року Всеросійська комуністична партія (більшовиків) пізніше була перетворена в Комуністичну партію Радянського Союзу. Ця партія росла за рахунок застосування насильства проти "класових ворогів" і підтримувалася насильством над членами партії і звичайними громадянами, яких називали зрадниками. У період сталінських чисток у 30-их роках радянська комуністична партія знищила більше 20 мільйонів так званих шпигунів, зрадників й інакомислячих.

Комуністична партія Китаю (КПК) спочатку була заснована як частина радянської комуністичної партії в Третьому комуністичному інтернаціоналі. Тому вона природно успадкувала готовність вбивати. У першу громадянську війну в Китаї між комуністами і Гоміньданом [5] з 1927 по 1936 р., населення в провінції Цзянсі скоротилося з 20 до 10 мільйонів. Про спустошення, нанесене насильством, можна судити вже по цих цифрах.

Використання насильства може бути неминучим при спробі захопити політичну владу, але ніколи не було режиму, який би настільки жадав убивати, як КПК, особливо в мирний час. З 1949 р. кількість смертей, викликаних насильством КПК, перевищила кількість загиблих у громадянських війнах 1927-1949 років. Переконливим прикладом використання насильства комуністичною партією служить її підтримка кампучійських червоних кхмерів. При правлінні червоних кхмерів чверть населення Камбоджі, багато хто з них китайського походження, була убита. Китай усе ще не дає міжнародному співтовариству судити червоних кхмерів, щоб приховати роль КПК у геноциді.

КПК підтримує тісні зв'язки із самими звірячими світовими політичними рухами і режимами. Крім червоних кхмерів, сюди належать комуністичні партії в Індонезії, Філіпінах, Малайзії, В'єтнамі, Бірмі, Лаосі і Непалі - усі вони підтримуються КПК. Багато лідерів у цих комуністичних партіях - китайці; деякі з них усе ще й сьогодні ховаються в Китаї.

Інші комуністичні партії на основі маоїзму - це "Світлий шлях" у Південній Америці і японська Червона армія, злодіяння яких були засуджені світовим співтовариством.

Одна з теорій, яку використовують комуністи - соціальний дарвінізм. Комуністична партія застосовує [теорію] міжвидової боротьби, описану Дарвіном, до людських відносин і людської історії, стверджуючи, що класова боротьба є єдиною рушійною силою суспільного розвитку. Боротьба тому стала первинною "вірою" комуністичної партії, інструментом в одержанні й утриманні політичного контролю. Відомі слова Мао явно видають цю логіку "виживання самих придатних": "Чи можливе існування 800 мільйонів чоловік без боротьби?"

Інше висловлювання Мао, також відоме, говорить, що "культурна революція" [6] повинна проводитися "кожні сім чи вісім років". КПК постійно використовувала силу, щоб страхом примусити китайських людей до підпорядкування. Кожна боротьба і рух служили вправою в терорі, щоб китайці тремтіли всім серцем і поступово стали цілком підвладними контролю КПК.

Сьогодні тероризм став головним ворогом цивілізованого і вільного світу. Здійснення терору КПК за рахунок використання державного апарату стало масштабнішим, набагато тривалішим, а його результати - ще більш руйнівними. Сьогодні, у 21-ому сторіччі, ми не повинні забувати про цей успадкований характер комуністичної партії, тому що те, чим партія була, визначить її майбутнє.

2. Використання брехні для виправдання насильства

Рівень цивілізації може бути вимірюваний ступенем використання насильства даним режимом. Вдаючись до насильства, комуністичні режими визначено роблять величезний крок назад у людській цивілізації. На жаль, комуністична партія розглядалася як прогресивна тими, хто вірить, що насильство - необхідний засіб для суспільного розвитку.

Це прийняття насильства повинне розглядатися через другу успадковану рису комуністичної партії, а саме: використання обману і брехні.

"У молоді роки ми думали про США як про привабливу країну. Ми думаємо, що це частково внаслідок того, що США ніколи не окупували інші країни і не нападали на Китай. Більш істотно те, що китайські люди мають гарну думку про США, засноване на демократичному і відкритому характері цієї країни".

Це витяг з редакційної статті від 4 липня 1947 року офіційної газети КПК "Сіньхуа Жибао". Всього три роки потому, КПК послала солдатів боротися з американськими військами в Північній Кореї, описуючи американців як самих злісних імперіалістів у світі. Кожен китаєць материкового Китаю був би здивований, прочитавши цю редакційну статтю, написану більш ніж 50 років тому. КПК заборонила всі публікації, що цитують подібні ранні висловлювання. З часу приходу до влади КПК використовувала брехню для усунення контрреволюціонерів, наприклад, про "співробітництво" державних і приватних підприємств, про опозиційний рух, "культурну революцю", повстання на Тяньаньмень [7] і зовсім недавно про переслідування Фалуньгун. Найбільш ганебним випадком було переслідування інтелігенції в 1957р. КПК звернулася до інтелігенції з пропозицією висловити свої думки, а потім репресувала їх як "реакціонерів", використовуючи їхні власні слова як свідчення їхній "злочинів". Коли деякі розкритикували переслідування як змову чи "змову в темряві", Мао привселюдно заявив: "Це - не змова в темряві, а відкрита стратегія".

Обман і брехня зіграли дуже важливу роль у захопленні влади й утриманні контролю КПК. Китай має найдовшу і найповнішу історію у світі, і китайці, особливо китайська інтелігенція, довго вірили у використання історичного досвіду для оцінки дійсності і навіть для досягнення особистого духовного росту. Щоб змусити історію стати на службу режиму, КПК ввела практику змінення і приховування історичної правди. КПК у своїх пропагандистських матеріалах і публікаціях переписала історію багатьох періодів, починаючи з періодів "Весни й Осені" (770-476 р. до н.е.) і "Боротьби Царств" (475-221 р. до н.е.) до Культурної революції. Такі зміни історії продовжувалися протягом цих більш ніж 50 років (з 1949 р.), а всі спроби відновити історичну правду, були припинені КПК.

Коли насильство стає занадто слабким, щоб утримати контроль, КПК вдається до обману і неправди, що служать для виправдання і маскування дій влади, заснованих на насильстві.

Ми повинні визнати, що обман і брехня не були винайдені комуністичною партією, але були старою мерзенністю, яку комуністична партія безсоромно використовувала. КПК обіцяла землю селянам, фабрики робітником, свободу і демократію інтелігенції і мир усім. Жодна з цих обіцянок не була виконана. Одне покоління китайців померло обманутим, і інше покоління продовжують обманювати. Це найбільше нещастя всього китайського народу.

3. Принципи, що часто змінюються

В 2004 році під час теледебатів у передвиборній президентській кампанії США один з кандидатів сказав, що людина може змінювати свою оцінку чогось, але не повинна змінювати принципи, які вона використовує для цього, інакше такій людині не можна довіряти. Дуже глибока думка.

Саме Комуністична партія, часто змінює свої принципи. З моменту свого заснування партія провела 16 Всекитайських з'їздів КПК і 16 разів змінювала Статут партії. Протягом п'яти десятиліть правління КПК внесла п'ять великих поправок до Конституції країни.

Ідеал комуністичної партії - соціальна рівність, що веде до комуністичного суспільства. Однак керований комуністами Китай відчув економічну нерівність, яка швидко зростала. Багато членів КПК збагатилися, у той час як мільйони китайських громадян виявилися за межею бідності.

Провідна лінія КПК розвилася від марксизму до маоїзму, а тепер включає й ідеї Ден і "Три представлення" Цзян Цземіня. Марксизм і маоїзм не сумісні з поглядами Дена і Цзяна - вони протилежні. Така суміш комуністичних теорій, що використовує КПК - дійсно рідкість у людській історії.

Принципи комуністичної партії в значній мірі суперечать один одному. Від ідеї глобальної інтеграції, що виходить за рамки етнічної держави, до сьогоднішнього загостреного націоналізму; від повного скасування приватної власності і всіх експлуататорських класів до сьогоднішнього заохочення капіталістів. Вчорашні принципи, що приєдналися до партії, цілком перевернулися в сьогоднішній політиці, і завтра очікуються подальші зміни. Незалежно від того, скільки разів КПК змінює свої принципи, мета залишається ясною: одержання й утримання влади, і підтримка абсолютного контролю над суспільством.

В історії КПК було більше десяти зіткнень сил, що вели між собою боротьбу не на життя, а на смерть. У дійсності, вся ця боротьба збігалася з передачею влади після чергових змін основних принципів партії.

Кожна зміна принципів відбувалася через неминучу кризу, з якою зіштовхувалася КПК, і яка загрожувала її законності і виживанню. Було це співробітництвом з партією Гоміньдан, проамериканською зовнішньою політикою, економічною реформою і розширенням ринку чи посиленням націоналізму - кожне з цих рішень було прийнято в момент кризи, і усі вони мали відношення до зміцнення влади. Кожен період переслідування якоїсь групи і наступного скасування переслідування був зв'язаний зі змінами основних принципів КПК.

На Заході говорять, що істина живе довго, а неправда мінлива. У цьому висловлюванні є своя мудрість.

4. Як людська природа заміщається партійними принципами

КПК має авторитарний режим ленінського типу. З моменту появи партії були встановлені три основних напрямки її діяльності: політична, інтелектуальна й організаційна лінії. Політична лінія містить у собі постановку цілей. Інтелектуальна лінія виробляє філософську основу комуністичної партії. Організаційна лінія вказує, як досягаються цілі. І члени КПК, і прості громадяни під керівництвом КПК, насамперед, одержують команди; вони зобов'язані коритися беззастережно. Це - дія організаційної лінії. У Китаї більшість людей знає про нещирість членів КПК. В особистому житті члени КПК, як звичайні люди, відчувають щастя, гнів, горе і радості. Вони мають достоїнства і недоліки звичайних людей. Вони можуть бути батьками, чоловіками, дружинами чи друзями. Але принципи партії вище людської природи і почуттів, вони, відповідно до вимог комуністичної партії, стоять вище людського. Таким чином, людське стає відносним і податливим, у той час як принципи партії стають абсолютними, які не піддаються сумнівам і запитанням.

У ході Культурної революції батьки і сини знищували один одного, чоловіки і дружини боролися один з одним, студенти і викладачі доносили один на одного, а матері і дочки відносилися одні до одних як вороги. Принципи партії провокували конфлікти і ненависть. У ранній період правління КПК деякі високопоставлені посадові особи КПК були безпомічні, коли членів їхніх сімейств оголошували класовими ворогами. Це знову ж виходило з принципів партії.

Влада принципів партії над особистістю базується на безупинній, протягом усього життя, ідеологічній обробці КПК. Вона починається в дитячому садочку, де затверджені партією відповіді на питання заохочуються, навіть якщо вони не відповідають здоровому глузду чи людській природі дитини. З початкової школи до університету учні одержують політичну освіту, що відповідає принципам комуністичної партії. Тим, хто не погоджується, не дозволяється здавати іспити й одержувати вищу освіту.

Член партії зобов'язаний слідувати лінії партії в розмові на публіці, незалежно від того, як він думає наодинці. Організаційна структура КПК - гігантська піраміда з центральною владою на вершині, що контролює всю ієрархію. Ця унікальна структура - одна з найважливіших особливостей режиму КПК, допомагає домагатися абсолютної однодумності.

Сьогодні КПК перетворилася в політичне утворення, яке з усіх сил намагається домогтися власних інтересів. Вона вже не переслідує жодної з високих цілей комунізму. Однак організаційна партійна структура залишається колишньою, і її вимога до одноголосності не змінилося. Ця партія, ставлячи себе вище людства і людської природи, рятується від будь-яких організацій чи людей, яких вважає загрозою своїй власній владі, будь то звичайні громадяни чи високопоставлені особи КПК.

5. Зла примара - у пртиріччі з природою і людською сутністю

Всі явища у світі проходять життєвий цикл народження, зрілості, розпаду і смерті. На відміну від комуністичного режиму, некомуністичні суспільства, навіть ті, котрі страждають від жорсткого тоталітарного правління і диктатури, часто дозволяють деякий ступінь самоорганізації і самовизначення. Древнє китайське суспільство фактично керувалося відповідно до дворівневої структури. У сільських районах громади були центрами незалежної громадської організації, у той час як міські території були організовані в гільдії. Вертикальне управління не поширювалося нижче рівня округу.

Нацистський режим, жорстокість якого дорівнює жорстокості комуністичної партії, все-таки залишав право на приватну власність. Комуністичні режими знищили усі форми громадської організації, незалежної від партії, замінивши їх жорсткими централізованими структурами влади. Якщо налагоджені знизу-вверх соціальні структури, що формуються природно, беруть до уваги можливість самовизначення чи особистості групи, то комуністичний режим - протиприродний за своєю суттю.

Комуністична партія не дотримується універсальних стандартів людської природи. Довільно підмінюються поняття добра і зла так само, як усі закони і правила. Комуністи не дозволяють убивство, за винятком тих, хто визнаний їхнім ворогом. Синівське благочестя вітається, якщо тільки батьки не вважаються класовими ворогами. Доброта, праведність, помірність, мудрість і вірність гарні, але не застосовні, коли партія не бажає і не хоче визнавати ці традиційні чесноти. Комуністична партія побудована на принципах, що вступають у протиріччя з природою людини.

Некомуністичні суспільства в цілому визнають двоїсту природу людини - добру і злу; вони спираються на існуючий соціальний договір для підтримки рівноваги в суспільстві. У комуністичних суспільствах, однак, саме поняття людської природи заперечується, і не визнаються ні добро, ні зло. Усунення понять добра і зла, відповідно до Маркса, дозволяє цілком змінити старий суспільний лад.

Комуністична партія не вірить у Бога і навіть не поважає фізичну природу. "Життя, прожите в бою з небесами, битві з землею, боротьбі з людьми - сповнене радості", - це було девізом КПК у період Культурної революції. Величезне страждання було заподіяне китайському народу і його землі.

Китайці традиційно вірять у єдність неба і людей. Лаоцзи сказав у "Даодецзині": "Люди слідують за землею, земля слідує за небесами, небеса слідують за Дао, і Дао слідує за тим, що природно". Люди і природа існують тільки при гармонійних відносинах з нескінченним Всесвітом.

У 1848 р. Маркс оголосив у "Маніфесті комуністичної партії": "Примара бродить по Європі - примара комунізму". Більше ста років потому, комуністична партія дійсно показала себе як зла примара, виступаючи проти небес, землі та людей. Вона протилежна природі Всесвіту.

6. Деякі особливості порочного правління

Керівні органи комуністичної партії безпосередньо ніколи не беруть участь у виробничій чи творчій діяльності. Як тільки вони захоплюють владу, вони проникають в маси, керуючи і маніпулюючи ними. Зі страху втратити контроль вони поширюють свою владу аж до самих базових одиниць суспільства. Вони монополізують ресурси виробництва і вилучають багатства суспільства.

У Китаї влада КПК поширюється усюди і керує всім, але ніхто не бачив фінансових звітів КПК, враховуються лише звіти держави, місцевих органів влади і підприємств. Від центрального уряду до сільських комітетів державні посадові особи завжди стоять нижче партійних функціонерів. Витрати партії забезпечуються державою і враховуються в державній системі.

Організація КПК діє як злий паразит. КПК приєднується до кожної малюсінької одиниці і проникає глибоко в кожен осередок китайського суспільства, таким чином, керуючи китайським народом, висушуючи його енергію. Така специфічна система злого панування мала місце в людській історії в минулому, але лише частково або тимчасово. Ніколи вона не існувала так довго і не керувала суспільством так безроздільно, як під керівництвом комуністичної партії.

З цієї причини китайські селяни живуть у бідності і важкій праці. Вони повинні забезпечувати державних посадових осіб так само, як багатьох партійних працівників. З цієї причини китайським робітником загрожує безробіття. Пануюча КПК витягає доходи з їхніх підприємств багато років. З цієї причини китайській інтелігенції так важко одержати інтелектуальну свободу. На додаток до їхніх керівників, усюди присутня тінь партії, що займається тільки контролем людей.

Відповідно до сучасної політології, влада черпає з трьох головних джерел: сила, багатство і знання. Комуністична партія ніколи не коливалася перед використанням насильства, щоб відняти в людей їхню власність. Що ще більш важливо, вона позбавила людей свободи слова і друку. Зле панування КПК керує суспільством настільки сильно, що це навряд чи можна порівняти з будь-яким іншим режимом у світі.

7. Проекзаменувати себе і позбутися контролю КПК

З тих пір, як більше ніж століття тому, Маркс відкрив примару комунізму, що бродить, комуністичні партії поширилися по всьому світі подібно епідемії, знищуючи сотні мільйонів життів і відбираючи власність і свободу.

Основний принцип комуністичної партії - вилучити всю приватну власність, щоб усунути експлуатуючий клас. Приватна власність - основа всіх соціальних прав і часто несе в собі риси національної культури. Люди, у яких віднімають приватну власність, також позбавляються свободи думки і духу. Вони можуть також втратити свободу на одержання соціальних і політичних прав. Зіштовхнувшись з кризою виживання, КПК була змушена реформувати економіку Китаю в 1980-их рр. Деякі з прав на приватну власність були відновлені. Це створило пролом у масивному механізмі твердого контролю КПК. Цей пролом став збільшуватися, оскільки члени КПК кинулися до нагромадження особистого багатства.

КПК, діючи паразитичним чином, опираючись на силу, обман і часту зміну принципів, тепер демонструє ознаки розпаду, що реагує на кожне невелике хвилювання. Вона намагається вижити, накопичуючи все більше багатств і підсилюючи контроль, але ці дії тільки сприяють посиленню кризи.

Сьогоднішній Китай здається процвітаючим, але соціальні конфлікти підсилилися до небачених масштабів. Використовуючи політичні методи минулого, КПК може почати спробу відступу, цілком викриваючи попередні дії по переслідуванню демократичного руху на площі Тяньаньмень чи Фалуньгун, і вибираючи іншу групу як ворога, продовжуючи в такий спосіб керувати за допомогою терору.

На "виклики" минулих ста років, китайська нація відповідала імпортом зброї, перетворенням системи і проведенням жорстоких революцій. Були знищені незліченні життя, і була загублена традиційна китайська культура. Здається, ці "відповіді" зазнавали невдачі. Коли хвилювання і занепокоєння опанували свідомістю китайців, КПК скористалася з можливості, щоб вийти на сцену, і з тих пір керує цією древньою цивілізацією.

У майбутніх випробуваннях китайський народ неминуче повинний буде знову зробити вибір. Незалежно від того, яким буде вибір, кожен китайський громадянин повинен розуміти, що будь-яка слабка надія на злу примару тільки збільшить збиток, нанесений китайській нації, і додасть нову енергію пануванню КПК.

Ми повинні залишити всі ілюзії і самі аналізувати і приймати рішення, і тільки тоді ми зможемо позбутися від жахливого контролю злої примари КПК останніх 50-ти років. В ім'я вільної нації ми можемо відновити китайську цивілізацію, засновану на повазі до людської природи і загальному співчутті.

--------------------------------------------------------------------

:

[1]-Російсько-японська війна тривала з 1904 по 1905 роки. [2]- "Сто днів реформ" - період, коли з 11.6 по 21.9.1899 р. імператор Цзай Тянь (Гуансюй) (1895 - 1908) останньої династії Цін (манчжурська династія,1616 - 1911 р.) почав спробу серії ліберальних реформ у країні. Консервативні вищі кола знаті й імператриця Цисі (Ехонала) стали проти них, організували змову і скинули Цзай Тяня. У результаті двірського перевороту при владі опиилася Цисі. [3]- Сіньхайська революція привела до повалення династії Цін і створення Китайської республіки в 1912 році. [4]- Рух "4 Травня". Масовий продемократичний рух у передвоєнному Китаї. [5]- Гоміньдан - партія, створена в 1912 р. прихильниками Сунь Ятсена, першого тимчасового президента Китайської республіки. З 1927 по 1949 р. - правляча націоналістична партія Китаю, зв'язана з іноземним капіталом. Після 1949 р. існувала як Тайваньський Гоміньдан. [6]- Велика культурна революція (1966 - 1976 р.) ініційована Мао Цзедуном, як акція червоного терору, що завершилася в рік його смерті. [7]- Події на площі Тяньаньмень. Масові мирні виступи молоді і студентів на головній площі Пекіну в 1989р., придушені жорстоко, з численними людськими жертвами.