The Epoch Times Україна ( Велика Епоха ) - міжнародний інформаційний проект: www.epochtimes.com.ua
фото: Володимир Бородін/Велика Епоха
Насправді, вулиці Воздвиженська, Гончарна, Кожум'яцька та Дехтярна, що зараз забудовуються на Подолі, не є новонародженими. Навпаки, вони були одними з найдавніших на Подолі. Раніше вони були невиправдано знесені протягом 1970-80-х років для забудови місцини сучасними котеджами. Але, як це зазвичай було, реалізацію цього задуму відсунули на невизначений термін. І ось, нарешті, цього літа, після п'яти років напруженого будівництва, ми побачимо відбудоване давнє урочище Гончари-Кожум'яки. Принаймні так обіцяють робітники. Без перебільшення це будуть одні з найяскравіших вулиць столиці. „Іграшкові", „марципанові" будиночки у стилі модерн чудово виблискують на сонці на тлі Старокиївської гори.
Назви вулиць кажуть про те, що у старовинному в урочищі мешкали здебільшого ремісники. До речі, якщо вірити легенді, то славетний Микита Кожум'яка, який у двобої переміг змія-людожера та врятував киян від загибелі, мешкав саме тут.
Сьогодні навряд чи вдасться простому ремісникові поселитися в одному з таких будиночків, адже проектом ВАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього передбачено спорудження найсучаснішого комфортабельного житлового простору з автономною інфраструктурою. У цьому казковому мікрорайоні планується також побудувати дитячий садок та школу, фітнес-клуб й тренажерні зали, комплексний пункт побутового обслуговування, АТС, криту парковку, ветеринарну лікарню та багато чого іншого.
Робітники Руслан та Віктор. фото: Володимир Бородін/Велика Епоха
Робітники Руслан та Віктор, які працюють тут від самого початку, розповіли про будівництво мікрорайону.
- Хлопці, розкажіть, будь ласка, про особливості своєї роботи, який у вас графік?
- Ми виконуємо монолітні роботи, тобто робимо поверхи, заливаємо їх бетоном. А далі вже дизайнери на комп'ютері підбирають кольори будинків. Узагалі ми працюємо по 12 годин на добу з 8 до 19 протягом 2-х тижнів, а потім два тижні відпочиваємо.
- Мабуть, Ви дуже втомлюєтесь...
- Ні, не дуже. Спочатку, безумовно - так, а зараз уже звикли до такого графіку. Дивіться самі, ми відпрацювали два тижні, а інші два - відпочиваємо вдома, в Чернігові. Це зручно. Ось інші кажуть: „На будівництві важко працювати". Звісно, це не в офісі сидіти, ручкою писати. Однак нам подобається і ми задоволені своєю роботою.
- Чи не страшно так високо видиратися, щоб будувати верхні поверхи?
- Ні, не страшно, це ж наша професія. Я (каже Віктор) будував 33-поверховий будинок на станції метро „Житомирська". Тому для мене це вже як звичка.
- Чи були нещасні випадки?
- Практично ні. Якщо дотримуєшся техніки безпеки, то неприємності не трапляються. Хіба що пальця поріжеш. Ми одягаємо каски, коли працюємо на висоті, чіпляємо вантажний ремінь, прив'язуємося.
- Скільки тут усього робітників?
- На цю мить - чоловік 70. Ми працюємо бригадами на різних об'єктах. Ми цілий день, із ранку до вечора, трудимось разом, і вже стали, як одна родина. Усі один одного знаємо, постійно разом жартуємо...
- Розкажіть, які у Вас почуття після того, як будівництво завершилося, і в будинку вже заселилися люди, не виникає бажання подивитися, як там зараз усе всередині?
- Я будував будинок на Жилянській і зараз часто повз нього проїжджаю (каже Віктор) . Звісно, дуже хотілося б зайти в яку-небудь квартиру і подивитись, яка там зараз обстановка, бо відтоді, як будував, пам'ятаєш тільки голі бетоні стіни. Але ж мешканці не зрозуміють, якщо до них прийде якийсь чоловік і попроситься до хати, мовляв, я її будував, тепер цікаво, як тут зараз.
Будь ласка, дотримуйтеся теми статті! Особиста переписка, ненормативна лексика та образи будуть вилучені. Адміністрація сайту залишає за собою право вилучати будь які коментарі, що не відповідають інтересам та іміджу Великої Епохи. Не використовуйте коментарі для розкручування Інтернет ресурсів та будь якої реклами. Такий матеріал буде видалено.