Очищення емоцій мистецтвом

Майстерня Наталі Олександрівни й Надії Йосипівни Лопухових — під дахом тринадцятиповерхового будинку має дуже поетичний вигляд. Мати працює вранці, а дочка — увечері, щоб не заважати одна одній.

— Улюблений час — ніч. Найцікавіші ідеї картин народжуються вночі. Іноді приходять уві сні, — говорить Наталя. — У майстерні іноді здається, що це клітка, в якій ти самотня і зачинена навічно, іноді — володієш всесвітом і сяєвом зоряного неба. Тоді, мабуть, народжуються космічні мотиви “Берн взимку”, “Відлуння синього кольору”, такі характерні для художниці.

Біля стіни — дивовижна картина, котра заворожує мене своєю незвичайною композицією. Києво-Печерська лавра. Хрестовоздвиженський храм видніється крізь полум’яніючу гілку калини, причому, куполи видні зверху, а осіння гілка нібито пливе в небесах — Лавра з висоти пташиного лету. Казково таємничий колорит — пурпурові кетяги калини у вигляді барельєфа виступають із картини, повні життя і світлих відтінків кольору та сонця. І небо — глибоке, бездонне, пронизане золотими хрестами на куполах. Прикметно те, що такий яскравий сонячний пейзаж написано зимою, у темній холодній майстерні. А теплота душі художниці, яка струмить із картини, вражає.

Скрізь картини. Портрети. Гравюри. Пейзажі. На багатьох полотнах зображено квіти — іриси, жоржини, гладіолуси… Раптом у душі починає шуміти в унісон картинам Ніагарський водоспад любові, квітів, молодості, краси світу. Розглядаючи картини, переживаєш справжнє потрясіння. Чомусь одразу думаєш про катарсис — очищення емоцій мистецтвом. Від картин Наталі Лопухової струмує такий могутній потік чистих, найтонших і глибоких переживань, що мимоволі приймаєш їх у своє серце, забуваєш про незгоди, життєві невдачі й побутові проблеми. А залишаєшся наодинці з природою, світобудовою і вічністю.

Ось портрет Лідії В’ячеславівни Дерегус-Ресслер. 86-річна піаністка сидить, зіпершись рукою на крісло, у гордій позі. Аристократичний профіль, вишуканий вигин довгих пальців, пронизливий орлиний погляд живих і уважних очей видають не “рідкісний уламок дворянського минулого” (чи не диво, її однокурсником по консерваторії був сам Ріхтер, батько — відомий оперний московський співак В. Волков), а нашу сучасницю, жінку, яка виросла серед видатних людей — художників, письменників, музикантів. Її чоловік Михайло Гордійович Дерегус, відомий живописець і графік, народний художник України, учитель Наталі по аспірантурі, залишив помітний слід у батальному живописі, книжковій ілюстації, все життя мріяв про нових учнів, котрим передавав би свою майстерність і глибокі знання.

Мама художниці — народний художник Надія Йосипівна Лопухова розповідає: “У дитинстві Наталя весь час малювала — і тільки українок у вінках та українців у шароварах, ліпила з пластиліну величезну кількість фігурок тварин за фотографіями. У шафі на полицях жив цілий зоопарк — витвір її рук. Відомий український скульптор Оксана Супрун переконувала батьків, що дівчинка буде скульптором. Любов до скульптури у Наталі залишилась і досі. У 1998 році вона ліпила манекени з пап’є-маше до виставки німецької моди “Мода — Мюнхен”. Використовує об’єм, додаючи свою родзинку. Фарби накладаються об’ємно і саме під певний малюнок — використовується монотипний принцип живопису “по-живому”.

Живопису і малюнку її вчив батько. Він порівнював мистецтво зі спортом і часто повторював свою коронну фразу: “Треба брати планку, як у стрибку, і підіймати якомога вище і вище!” Цей вислів став життєвим девізом молодшої доньки.
Пізніше ця вимогливість до себе і велика любов до славного козацького минулого, що дісталися їй у спадок як найдорогоцінніший скарб свого роду, знайшли відображення в ілюструванні книги Ліни Костенко “Маруся Чурай”, де розкрився завдяки чудовій поезії у повній мірі унікальний талант молодої художниці, вона створила офорти великої глибини і сили. Ця колосальна за обсягом і за задумом дипломна робота принесла їй популярність, високу нагороду — срібну медаль академії і звання заслуженого художника України.

З 1993 року Наталя Олександрівна представляє нашу країну за кордоном. Це Італія, Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Ліван. З 1996 року Наталя виступає вже як дизайнер міжнародних виставок в Україні, а також Німеччини (Ганновер) і Португалії. Наталя Лопухова представляла своїми картинами нашу країну на святкуванні 10-річчя Незалежності України під час Днів культури України в Швейцарії.

Спілкуючись із художницею, все більше і більше захоплюєшся нею, розумієш, наскільки глибокий і символічний її автопортрет на тлі Лаври, який носить назву “Маковій”. Маковій — це чудове свято, особливе улюблене в народі, коли святять у златоглавих церквах квіти, хліб і воду. Його витоки — в глибинах тисячоліть. Як справжня українка, Наталя Олександрівна пишається своєю історією. Автопортрет художниці у вінку з маків поєднує в собі ностальгію за минулим і авангардистські мотиви майбутнього. А головне — на портреті оживає прекрасний і неповторний образ нашої сучасниці.

Ніка КРИЖАНІВСЬКА
Джерело інформації: http://slovo.prosvita.com.ua
 

Написати перший коментар

Додавання коментарю
Будь ласка, дотримуйтеся теми статті! Особиста переписка, ненормативна лексика та образи будуть вилучені. Адміністрація сайту залишає за собою право вилучати будь які коментарі, що не відповідають інтересам та іміджу Великої Епохи. Не використовуйте коментарі для розкручування Інтернет ресурсів та будь якої реклами. Такий матеріал буде видалено.
Ім я:
BBCode:
Коментар:
Код:*

Powered by AkoComment Tweaked Special Edition