Віртуальна імітація поїздки в лондонському метро показала, що параноя набагато більше поширена серед людей без проблем із психікою, ніж передбачалося раніше. Результати дослідження свідчать про те, що біля третини звичайних британців часто відчувають надмірний страх переслідування або відчуття загрози. Дослідження, проведене групою вчених Інституту психіатрії в Кінгз Коледжі у Лондоні під керівництвом Деніела Фрімана, вважається достовірним, оскільки базується на реакціях людей, отриманих під час лабораторного експерименту, а не на відповідях на питання, які часто вводять в оману. Для проведення дослідження, результати якого були опубліковані в Британському журналі із психіатрії, група Фрімана набрала 200 добровольців з різних шарів суспільства.
Всім учасникам видали устаткування для відтворення віртуальної реальності, яке імітувало чотирихвилинну подорож у вагоні лондонського метро між двома станціями.
Вагон наповнювали постаті, створені комп'ютером, відомі як аватари, які могли дихати, дивитися по боках та іноді зустрічатися поглядом з учасником експерименту. Один із аватарів читав газету, а інший іноді посміхався, якщо на нього подивитися.
Хоча всі персонажі поводилися нейтрально щодо учасників експерименту, тобто не демонстрували ні ворожості, ні дружелюбності, добровольці інтерпретували поведінку одних і тих же персонажів по-різному.
Більшості учасників поведінка персонажів здалася доброзичливою або нейтральною, але майже 40% опитаних проявили параноїдальні реакції хоча б раз за час подорожі.
Одна жінка сказала, що персонаж чоловічої статі демонстрував сексуальні наміри стосовно неї, а інші запідозрили в своїх сусідах по вагону кишенькових злодіїв або потенційних терористів-підривників.
За словами доктора Фрімана, параноїдальна реакція нормальна: "Раніше вважалося, що тільки люди з серйозними психічними відхиленнями схильні до параноїдальних думок, але тепер ми знаємо, що це не так".
Відчуття переслідування були найбільше поширені серед учасників, стурбованих або стривожених до початку експерименту, а також серед людей з низькою самооцінкою. "Параноїдальні думки стають темою для національного обговорення в світлі зростаючої уваги суспільства до таких загроз, як тероризм", - відзначив Фріман.
"Деколи складається враження, що народи в різних кінцях світу об'єднує одна річ - страх по відношенню один до одного. Занепокоєння з приводу інших людей настільки поширені, що здаються невід'ємною складовою людської особи".
Враження в тунелі
"Мене налякав один хлопець. Мені не сподобалося його обличчя. Я впевнений, що він дивився на мене більше двох разів".
"Дівчина весь час ворушила рукою... неначе вона кишенькова злодійка і передає щось людині, яка стоїть напроти неї".
"Мене затиснули двоє чоловіків у дверному отворі. Як жінка, я дуже підозріло ставлюся до чоловіків. У хлопця навпроти могли бути сексуальні наміри, він робив якісь рухи тіла або щось таке".
"Один із хлопців поводився дивно, неначе він збирався... напасти на когось, закласти бомбу, проявити агресію".
Джерело:
InoPressa